Футбольна Англія вміє дивувати. Навіть у її найпотаємніших закутках легко можемо віднайти дивовижні історії злетів та падінь. Сьогодні «СПОРТИВКА» розповідає про один з найстарших та найатмосферніших клубів світу - «Честерфілд».
ПОЛЕ КОЛО ФОРТУ
Честерфілд — це 100-тисячне місто в самому серці Північного Дербіширу. Колись давно тут стояв римський форт, що й дало містові його назву - приблизний переклад слова «кестерфелд» звучатиме як «поле коло форту». Пізніше місто стало рости, ставши одним з головних торгівельних та культурних центрів регіону. У 14-му столітті тут збудували одну з найвідоміших церков світу - так званий «Зігнутий шпиль» (при будівництві церкви використали неякісні матеріали, через що шпиль дуже сильно нахилився вбік), котрий дав прізвисько усім містянам та майбутньому футбольному клубові - «Spireites», себто шпилі. Побачити стилізований шпиль міської церкви зараз можна й на клубній емблемі.
Вірите чи ні, а футбольний клуб у Честерфілді заснували ще у 1860-х. За офіційною версією це трапилось у 1866-му. Засновниками команди стали члени місцевого крикетового клубу. Вже зовсім скоро футбольна секція стає незалежним клубом та отримує свої сині кольори, котрими пишається донині.
Перші роки існування «Честерфілд» провів плідно, постійно граючи зі своїми сусідами, а згодом приєднавшись до Футбольної Асоціації. Таким чином, футболісти могли випробовувати себе у національному Кубку та місцевих лігах. У 1899-му «синіх» допустили до Футбольної ліги, де вони одразу ж стали середняком Другого дивізіону. Втім, перший злет клубу обірвався у 1909-му, коли довелось повернутись у регіональний футбол.
Після Першої світової війни «Честерфілд» повертається до Ліги та починає свій більш ніж 100-річний шлях професійного клубу. Найбільшим досягненням до сьогодні залишається 4-те місце Другого дивізіону (1947 рік). «Сині» тоді регулярно грали з клубами на кшталт «Манчестер Юнайтед» чи «Тотнему». Втім, саме після Другої світової війни розпочався найцікавіший період клубної історії, зокрема й кубкових баталіях.
Поміж 1950-ми та 1980-ми «Честерфілд» почувався майже як господар Третього та Четвертого дивізіонів. Доки інші клуби з'являлись та зникали, підіймались до вищих ліг та опускались до аматорських низин, «шпилі» насолоджувались життям середнього англійського клубу, живучи за наявними доходами та часто продаючи футболістів. Одним з них став чемпіон світу 1966-го Гордон Бенкс. Молодий голкіпер у 1958-му році якраз розпочав свою кар'єру за «Честерфілд». Втім, стати місцевою зіркою йому не судилось — вже у 1959-му Бенкса за солідні на той час 6 тисяч фунтів придбав «Лестер».
Тим часом, відвідуваність стадіону у Честерфілді була вражаючою — 10-15 тисяч на звичайному матчі ліги вважалось нормою. Це, до речі, не можна навіть порівнювати з рекордом, котрий поставили ще у 1938-му — тоді подивитись на гру з «Тотнемом» прийшли 30 тисяч глядачів.
До 1980-х «Честерфілд» підходить вже ветераном професійного футболу. Клуб продовжує збирати титули не лише внутрішніх ліг, а й міжнародних кубків. У 1981 був виграний Англо-Шотландський кубок, а на шляху до фіналу перед «шпилями» впав сам Рейнджерс із Глазго (3:0).
Саме у 1980-х зародилось головне протистояння регіону між «Честерфілдом» та «Менсфілдом». Причиною стало протистояння довкола шахтарських страйків — шахтарі Честерфілда підтримували загальнодержавний страйк, а у Менсфілді тим часом на повну працювали. Варто зазначити, ворожнеча зберігається й донині, а протистояння цих двох команд є одним з найбільш інтригуючих в цілій футбольній піраміді Англії.
КУБКОВІ ГЕРОЇ
1990-і для синьої команди видались вкрай насиченими. У 1990-му та 1995-му команда виходить на поле легендарного «Вемблі», аби позмагатись у новостворених матчах плей-оф за вихід до вищого за рангом дивізіону. І якщо вперше «дім футболу» не був прихильним до нової команди, то вже вдруге «Честерфілд» здобув перемогу над «Бері». Також цікавими були кубкові здобутки команди, як от феноменальний матч з «Ліверпулем» у 1992-му (4:4, по ходу матчу «сині» вели в рахунку 3:0). Та найголовнішим святом став кубковий похід 1997-го...
До того сезону, команда ніколи не славилась як фаворит кубкових змагань. 1997-й став направду особливим роком. На шляху до півфіналу «Честерфілд» розбив шістьох суперників, зокрема «Ноттінгем Форест» з Прем'єр-Ліги. За крок до фіналу суперником став ще один елітний клуб - «Мідлсбро». Мабуть, навіть не варто пояснювати, який ажіотаж викликав цей матч у місті. Квитки розкупили миттєво. Сама гра мала відбутись на нейтральному «Олд Траффорд», а відтак половина гігантської арени на один вечір була пофарбована у сині кольори.
Дивовижно, але старт гри був за «Честерфілдом» - одразу два голи без відповіді! Згодом, суперники відквитали один гол. А потім рефері гри Девід Елерей не зарахував чистий гол «Честерфілда». Ситуація була ідентичною тій, котру свого часу для Збірної України придумав Віктор Кашаї: м'яч повністю перетнув лінію, але суддя взяття воріт не зарахував. Після того нещасного моменту, «Мідлсбро» зрівняли рахунок та перевели гру у третій тайм. Вони ж забили і третій м'яч, котрий дозволяв пройти до фіналу. Втім, «Честерфілд» не був би собою, якби не відігрався на 119-й хвилині. 3:3 — і перегравання.
На другий матч «Честерфілда» не вистачило. Попри схожу атмосферу на трибунах, матч було програно 0:3. Уболівальники зі стажем досі згадують той незарахований гол у першому матчі. У фіналі на «Честерфілд» чекав «Челсі»...
ГОЙДАЛКИ ОСТАННІХ РОКІВ
Нове тисячоліття принесло клубові перші великі проблеми. Через неефективне керівництво, «Честерфілд» був за крок від зникнення. Допомогли врятуватись самі уболівальники, котрі у 2001-му заснували комітет порятунку. Таким чином, вони ж і стали власниками клубу, доки не знайшли покупця. Під проводом фанатів «Честерфілд» видав ще один кубковий шлях, здолавши у Кубку ліги гігантів на кшталт «Манчестер Сіті» та «Вест Хему».
Вже по-справжньому ставши кубковою командою, «шпилі» на «Вемблі» виграли Трофей Футбольної ліги у 2012-му році. До цього команда встигла змінити стадіон (вперше з 1871-го), переїхавши на новенький комфортабельний «Проакт Стедіум», що вміщає 10 тисяч уболівальників.
Майже золотий період припав на 2010-ті. Після тріумфу у Трофеї ліги, новий власник Дейв Аллен поставив завдання вийти до Чемпіоншипу. «Сині» митєво вийшли з Ліги 2 до Ліги 1, де також наробили шуму. Шосте місце дозволило боротись у плей-оф. Втім, тодішнього складу трішки забракло, щоб здолати «Престон». Після такої невдачі власник клубу вчинив нерозважливо і звільнив головного тренера Пола Кука, котрий тепер успішно тренує «Віган». Кістяк того нестримного складу команди розбігся по різних командах, в тому числі й Прем'єр-ліги. Не дивно, що почався спад у грі. А за ним — серйозні проблеми з бюджетом, роздратування власника та два поспіль вильоти в нижчий дивізіон.
Таким чином, «Честерфілд» пережив страшну кризу та вперше за більш ніж 100 років вилетів з Футбольної ліги. Зараз команда бореться за виживання у Національній лізі та чекає на нового власника, котрий повернув би їй колишню славу. Цілком можливо, що вболівальникам доведеться рятувати клуб вдруге.
Навіть в Англії є місця, де футбол люблять трішки більше, ніж в інших. Таким місцем є Честерфілд. Тут і далі тисячами купують абонементи та в будь-яку погоду підтримують свою улюблену команду. Тут і далі клуб є центром спільноти, а тренер пише листи уболівальникам. Мабуть, цей клуб і означає всю футбольну Англію. Якщо захочеться відчути дух футболу — Вам у Честерфілд на затишний «Проакт Стедіум».
Коментарі
Дописати коментар